Грушевського сьогодні

11.02.2014 21:51

Кількаповерхові барикади досі тліють. Сотні ще неспалених шин стоять напоготові. Небриті мітингувальники постійно напоготові. Як і внутрішні війська по той бік “нейтральної зони”.

Конфлікт не вичерпано. І хоча на барикади приходять кияни з маленькими дітьми, які з цікавістю розглядають людей у масках, конфлікт тліє. Так само як шини, які давно не горять.

На початку ‪#‎Грушевського‬ відчинена одна з моїх улюблених книгарень Наукова думка. Пара молодиків у бронежилетах заходять і купують Донцова. Чи купили б вони його, якби не Революція?

За тридцять кроків від книгарні медична частина. Двоє закоханих застигли, немов пам’ятник самим собі. Скільки крові побачили ці сумні ще дитячі очі? Скільки ще побачать?

Поруч із закоханими на офісному кріслі біля бочки гріється чоловік у шоломі. “З якого ви райвідділу?” – запитує не ховаючи обличчя.

- А ви хіба не боїтеся арешту?

- Я вже своє відбоявся, пане журналіст.

І нехай вас не вводять в оману туристи, що мирно споглядають синьо-жовте піаніно, Грушевського дихає конфліктом. Тут на кожному кроці хрести, наліпки й фотографії Нагояна, Жизневського, Вербицького…

Невже вони загинули за Конституцію 2004?

І навіть якщо влада наважиться розігнати Майдан, він збереться знову. Майдан став частиною української ідентичності. Як голод, десидентство чи козаччина. Це вже не форма, це зміст.

Чи розуміє влада, що може перемогти опозицію, а не Майдан? Чи захоче Янукович втопити Майдан у крові?

Svyatoslav Tsegolko