03.02.2014 15:10

«Якщо демократи погодяться припинити опір в обмін на тимчасове послаблення репресій, їх очікує глибоке розчарування. Припинення руху опору рідко призводить до скорочення репресивного апарату. Знешкодивши стримуючий вплив внутрішньої та міжнародної «позиції, диктатори можуть навпаки вдатися до ще більшого тиску й жорстокості. Крах народного руху опору часто зводить нанівець зрівноважувальні чинники, які обмежували контроль і брутальну сутність диктатури. В результаті тирани здатні виступити проти будь-кого, оскільки, за словами Крішналала Шрідхарані, вони «можуть підкорити тільки тих, у кого забракло сили для спротиву».

Опір, а не переговори, є необхідним чинником змін у «конфліктній ситуації, коли на карту поставлені фундаментальні питання. Практично в усіх випадках для усунення диктаторів від влади потрібно продовжувати спротив. Успіх найчастіше залежить не від досягнення домовленості, а від розумного використання найбільш прийнятних і потужних засобів протистояння.»

Уривок з: Шарп, Джін. «Від диктатури до демократії».