Розстрільні рубежі Януковіча за кошт виборців Тимошенко та Тягнибока

26.09.2013 14:22

За три роки свого Президенства Віктор Янукович побудував “Міжгір’я”, а ось в мисливських угіддях під Сухолуччям будівництво продовжується. Адже облаштувати на 36 тисячах га лісів гігантський полігон для вбивства тварин справа не одного року.

Найбільше часу та великі витрати йдуть на будівництво доріг – лісовий масив покривають щільною сіткою шляхів, що ріжуть ліс на більше ніж сотню квадратів в середньому 2 на 2 км. На цих дорогах через проміжки в 50-100 метрів зводяться вишки для єгерів. Тому автор назвала ці дороги, що в будівельній документації значаться, як “лісовозні протипожежні” – “розстрільними рубежами”.

Між сотнями сіл в Україні просто катастрофічна ситуація з дорогами (відсутність присутності і жодної перспективи на покращення), а тут будівельний бум. Мова йде приблизно про 300 км. “розстрільних рубежів” та 10 тисяч вишок. За які гроші відбувається це масштабне будівництво? І навіщо так калічити ліс?

Автор має відповідь на обидва ці питання. Почнемо з другого.

Лови журналіста

В мисливських угіддях Януковича звір зустрічається на кожному кроці. До початку сезону полювання, його тут не природня кількість. Кабанів розводять, та завозять з інших господарств.

Отож на полюванні звірину не жаліють, як розповіли автору мешканці Овдієвої Ниви, мисливці влаштовують масовий забій. (До речі, чи правильно називати масовий забій фактично приручених тварин, які не бояться людину – “полюванням”?)

Мисливцям тут не треба ходити по лісу висліджувати дичину, вона сама виходить на відкриті “розстрільні рубежі”, бо тварин привчають годуватися на дорозі.

Зокрема, мисливські угіддя перерізає впоперек якісна асфальтна дорога протяжністю майже 25 км. Жителі сіл, які знаходяться в середині мисливських угідь не мають до неї доступ, бо всі під’їзди перекриті шлагбаумами.

Це дорога виключно для Віктора Януковича, отож в народі вона носить назву “віп-дорога”.

Обабіч цієї дороги знаходиться кілька альтанок першої крові, де Янукович омиває вдале полювання. Чужі тут не ходять.

Зате тварин безліч, бо дорогу посипають кукурудзою, тому звірина пасеться просто на асфальті.

Кого тут тільки не бачила автор: косуль, оленів, інших рогато-копитних однак найбільше запам’яталася звичайно зустріч з вепрами.

Справа в тому, що косулі, хоч і підпускали близько, проте полохливі тварини довго не витримували людське товариство, і трохи провагавшись злякано тікали, а ось вепри і не думали звільняти дорогу. Як тільки автор не демонструвала свою присутність – і голосно говорила і стрибала, нічого не допомагало. Свинки з малятами підтюпцем бігли на зустріч, на ходу хапаючи кукурудзку. Коли вони були зовсім близько, нерви не витримали і за якусь секунду, автор зі здивуванням виявила, що розхитується в чотирьох метрах над землею на тонкому голому стволі берізки.

Проте, як виявилося даремно я піднеслася так високо, бо як тільки передня самиця пробігаючи поряд унюхала мене на дереві, стадо кинулося в розсипну. Виявляється, вепри короткозорі, не реагують на звук, але їх відлякує сильний запах людини.

Отож я розслабилася і йшла далі, як король джунглів. Підходила до вепрів близько, і мені звільняли дорогу квадратні розміром з “Запорожець” сікачі і галасливі свинки. Проте, як виявилося у цьому правилі бувають і винятки – я побачила, як один кабанчик прийняв позу низького старту. Благо в цьому місці від асфальтної дороги відходила вбік щебенева з вишками-номерами для полювання. Одна така вишка знаходилася якраз між мною і кабаном. Я рванула до неї. В цю ж секунду вепр кинувся в атаку. Ми бігли лоб в лоб. І я перемогла -встигла залетіти на сходи вишки, а кабан пішов у ліс, де стурбовано зарохкав у кущах. І раптом на цей заклик, щось відгукнулося, тонесенько завищало і я побачила, як до мамки біжить мале, сопливе, руде поросятко. Одненьке. Мабуть його братиків і сестричок задрав, якийсь дикій звір, тому мама-свинка стала така агресивна. Це все було дуже мило, але з цього лісу треба було якось вибиратися.

Після зустрічі з неадекватною мамкою, я вирішила йти назад лише по дорозі з вишками-номерами, яких для Януковича понатикали через кожних 50 метрів.

Подзвонив знайомий: “Що робиш?” “Не повіриш, кажу, дякую і дякую Віктору Федоровичу. Якби не його вишки, розтерзали б мене кабани”.

Однак, як виявилося рано я дякувала.

Через кілька хвилин я на власній шкурі відчула, що таке бути загнаним звіром, і навіщо всі ці розстрільні рубежі.

Справа в тому, що за кілька хвилин мене заскочила охорона угідь. При чому в дуже невдалому для мене місці, я якраз йшла по насипаній дамбі між залитими водою болотами, сховатися було нікуди.

Однак найбільше я здивувалася, коли дізналася, що охорона опинилася тут не випадково, вони шукали саме мене, про що радо рапортували керівництву. Невже встановили приблизне місце знаходження по сигналу мобільного?

Вже за кілька хвилин на квадроциклі під’їхав їх начальник і викликав “Беркут”.

Я звісно нічого не порушувала. Адже, хоча Товариство мисливців і рибалок “Кедр” (близьке до Януковича) і орендувала ці мисливські угіддя, це зовсім не означає, що вони мають тут повне право розпоряджатися. Їм не належить ця земля, не належить ліс, вони отримали право лише на дичину. Зрештою, я в цьому лісі гриби збирала, коли Янукович, ще завідував автобазою в рідному Єнакієве.

Однак погрози представника “Кедра” варто було сприйняти серйозно.

Адже я так само нічого не порушувала в цьогорічний День журналіста, коли “Беркут” схопив мене, коли я йшла по звичайній сільській вулиці села Нові Петрівці. Єдина моя “вина” полягала в тому, що це було недалеко від “Міжгір’я”. Бійці “Беркуту” тоді застосували силу, а потім мене ще й судили за опір міліції і нанесення ушкоджень правоохоронцям.

Зокрема, мене звинуватили, що я до крові вкусила “беркутівця” за ударну площину кулака. Особисто, я вважала, що “беркутівець” розсік собі шкіру на “кісточках”, коли промахнувся по мені і потрапив в залізні грати “воронка”. Проте, якщо “постраждалий” свідчив – “вкусила”, я вирішила не заперечувати. А лише спитала суддю: “Шановний суд, якщо експертиза виявила, що під так званим “укусом” є забій м’яких тканин (а так було насправді), то виходить “укус” стався, коли кулак “невинно потерпілого” зацідив мені в зуби?”. Суддя довго сміявся і присудив мені лише штраф.

Проте досвід інших громадських активістів не такий оптимістичний. Зараз ніколи не знаєш чи суд виправдає чи дасть 15 діб. Отож у мене був нелегкий вибір: кабани або “Беркут”. Перше – страшніше, друге – принизливо.

Я вибрала перше, і поки не приїхала міліція, рвонула через дамбу, і гайнула в ліс.

А далі мені довелося відчути всі “прелесті” ситуації, коли на тебе влаштовують лови у спеціально обладнаних мисливських угіддях.

Мене гнали ззаду, в цей момент автомобілі перехоплення об’їжджали по дорозі лісовий квадрат і чекали на тому ребрі, де я мала вискочити.

Якби я була твариною і по мені стріляли, в мене не було би шансів вийти за межі навіть одного квадрату.

Проте мене лише ловили, і тому я проскакувала квадрати за квадратами, просто під самим носом загонщиків. І хоча мене не могли зловити, я не могла і відірватися. Лише тягнула час, сподіваючись, що “або осел здохне, або падишах помре”.

Потім пішли болота. Переслідувачі сподівалися, що мені не буде куди дітися, і розслаблено очікували на мене на черговій недавно збудованій дорозі-дамбі, що перетинала мені шлях.

Я пішла через болото. Потім стало сутеніти, коли я вийшла на болотисте русло річечки з не зовсім політкоректною назвою “Жидок”. Тут йти стало взагалі важко, по осоці у темноті. І бідні охоронці угідь Януковича змушені були тягнутися за мною з ліхтариками. А ціла кавалькада автомобілів гасала навколо, по насипних дамбах.

Нарешті переслідувачі здалися, міліція поїхала, а двоє охоронців з мисливських угідь, які півдня переслідували мене по болотам залишилися зі мною вже, як охоронці. Вони навіть довели мене до Сухолуччя, де був припаркований автомобіль.

По дорозі ми втрьох мокрі, забрьохані, ще й заблукали в темному лісі, хоча йшли по межі угідь понад протитанковим ровом, який відокремлює володіння Януковича від решти України. Проте як виявилося, є старий рів та новий. Коли охоронці світили ліхтариками на пісочний вал, щоб зорієнтуватися, на м’якому піску у фокусі світла побачили великі кошачі сліди. “Рись”, – пояснив один з охоронців.

Потім ми геть заблукали. Охоронці почали стріляти, і по пострілам колег зі сторони села нарешті зорієнтувалися. В Сухолуччя ми вийшли, коли вже було за північ.

Майже 50 кілометрів я находила в мисливських угіддях Януковича того дня. В поле мого зору в цей час потрапило не менш, як сотня кілометрів нещодавно побудованих доріг, розстрільних рубежів, які потрібні для загону тварин. На власній шкурі я переконалася, що в обладнаних таким чином мисливських угіддях тварина-жертва не має жодного шансу порятуватися.

Багато цих доріг пройшли по дамбах над болотами інші розрізали пагорби. Отож це не було дешеве будівництво.

За який кошт Янукович спорудив собі такий гігантський полігон для вбивства тварин?

Дороги для жадаючого крові

Як переконалася автор Віктор Федорович розбудовує свій мисливський рай за кошти платників податків та державних структур.

І це при тому, що Віктор Федорович віддавна вважає ті ліси своєю приватною територією, і боляче реагує якщо, хтось порушує його приватність. Щоб закріпити своє володіння літом минулого році більше ніж 30 тисяч га мисливських угідь було віддано в оренду “Товариству мисливців та рибалок “Кедр”, що близьке до Віктора Януковича.

Однак будівництво доріг у мисливських угіддях відбувається виключно за державний кошт.

Перше велике будівництво доріг за бюджетні кошти у мисливських угіддях Януковича відбулося ще за часів його другого прем’єрства. Тоді була прокладена 10 кілометрова дорога Любимівка-Богдани, яка сполучала кілька сіл “закритої зони” з зовнішнім світом. Вона знадобилася, щоб під час проїзду царського кортежу на царське полювання перекривати для простих смертних дорогу через Сухолуччя. Тому нову дорогу місцеві назвали – “народною”.

Дорога через Сухолуччя до резиденцій “Острів” та “Акація” відповідно отримала назву – “дорога Януковича”.

Вона була значно “пакращена” минулого року.

З державного бюджету було витрачено 122 млн. грн. на реконструкцію дороги від Димеру до мисливських резиденцій Януковича “Акація” та “Острів”, що знаходяться у Дніпровсько-тетерівському лісо-миливському господарстві.

Зауважу, більше десяти кілометрів цієї дороги реконструйованої за бюджетні кошти, пролягає на закритій території не доступній українцям без перепусток. Причому саме там були витрачені найбільші кошти – старе вузьке дорожнє полотно не влаштовувало Януковича. Дорогу в “закритій зоні” підсипали і розширяли.

Однак найбільш обурює схема по якій будувалися і будується сітка розстрільних рубежів – доріг на яких стоять вишки – номера для відстрілу тварин.

Офіційно вони називаються “протипожежні лісогосподарські дороги”. І будуються вони за рахунок… зарплат простих працівників лісової галузі всієї України.

Безпідставні послуги сторонній особі – Януковичу

Львівському журналісту Тарасу Зозулинському вдалося дістати документи, які це підтверджують. В актах перевірки лісгоспів Львівської області за 20011 рік, які були здійснені КРУ знаходимо цілі абзаци, які присвячені секретам розбудови мисливських угідь Януковича.

Виявилося, що Державне агентство лісових ресурсів України примусило практично всі лісгоспи Львівщини (і це відбувалося не лише у Львівській області) на “безоплатній основі” будувати у Держаному Дніпровсько-тетерівському лісо-мисливському господарстві дороги “лісогосподарського та протипожежного” призначення”. Так була запущена схема зведення одного єдиного мисливського господарства коштом усієї лісової галузі держави.

Для будівництва “розстрільних рубежів” львівські лісгоспи відправляли в мисливське господарство Януковича техніку, забезпечували повне утримання відряджених працівників, а також закуповували для будівництва тисячі тон дорожньої суміші, щебеню, дизпалива.

Масовий старт цієї благодійності для Президента було дано навесні 2011 року. Чи не випадково це відбулося після того, як Управління мисливського господарства Держагенства лісових ресурсів очолив Іван Тохтамиш? Адже саме цей добродій свого часу був одним із засновників та директорів ТОВ “Дом Лесника”, фірми, яка володіє резиденціями “Острів” та “Акація” на території мисливських угідь Дніпровсько-тетерівського лісо-мисливського господарства (саме там знаходяться мисливські будиночки Януковича, пристань та ангар для яхт).

За лічені дні після призначення пана Тохтамиша на відповідальну посаду Держагенство лісових ресурсів почало “нагинати” лісгоспи з вимогами надавати матеріальну та технічну допомогу мисливським угіддям Януковичу на безоплатній основі!

Наприклад, 29.06.2011 Державне агентство лісових ресурсів видало наказ N422, яким зобов’язало державні лісгоспи передавати на баланс Дніпровсько-тетерівського лісо-мисливського господарства безкоштовно щебінь. Також лісгоспи були зобов’язані постачати техніку, робочу силу, дизпаливо. Часто це робилося по дзвінку з Держагенства і навіть не оформлювалося паперами.

Ось конкретні приклади з документів, які добув Тарас Зозулинський. Головний контролер-ревізор КРУ у Старосамбірському районі Л.Фичко досліджуючи факт безоплатної передачі від ДП “Старосамбірське ЛМГ” до Дніпровсько-тетерівського лісо-мисливського господарства дорожньо-будівельної техніки дійшов висновку: “безпідставно надано послуг стороннім особам на суму 140 тис. грн”.

А сторонні особи хто? Юридично це Дніпровсько-тетерівське лісо-мисливське господарство, а фактично це Віктор Федорович Янукович, особистою персоною. Адже ті дороги потрібні йому, виключно йому і більше нікому!!!

Ревізори КРУ побачили порушення законодавства і у фактах надання транспортно-експедиційних послуг львівськими лісгоспами для розбудови мисливських угідь Януковича. Наприклад, витрати Бродівського лісгоспу та Радехівського лісомисливського господарства на перевезення до Сухолуччя екскаваторів перевіряючі потрактували, як дії, що”призвели до незаконного використання коштів”.

Найбільші витрати лісгоспи понесли через передачу на будівництво мисливського полігону для Януковича щебеню та дорожньої суміші.

Цитую акт перевірки КРУ, як це відбувалося у Славському лісовому господарстві: “було передано з балансу ДП “Славське лісове господарство” на баланс Дніпровсько-тетерівського державного лісомисливського господарства Київського ОУЛМГ безкоштовно щебінь фр.0-40 в кількості 715 тон…на загальну суму 95 158, 64 грн.”.

Отже лише за неповних півроку і лише із однієї Львівської області було “витягнуто” щебенем майже 1 млн. грн. Фактично це кошти з кишень простих працівників лісової галузі.

Адже згідно актів перевірки КРУ благодійність лісгоспів на користь Януковича створила катастрофічні діри в їх бюджетах. В той час, коли “Старосамбірське ЛМГ” фінансувало будівництва вогневих рубежів у мисливському маєтку Януковича, воно мало заборгованість за розрахунками перед бюджетом 721 тисячу гривень. Окрім того, заборгованість по оплаті праці сягала 239 тис. грн. Та незважаючи на такі фінансові труднощі Держагенство зобов’язало витратити це лісомисливське господарство понад 140 тисяч гривень на безоплатну передачу бульдозерів та Камазів для будівництва мисливських угідь Януковича. Чим не цинізм?

Не “жирувало” ДП “Славське лісове господарство” – за увесь 2010 рік отримало чистого прибутку… аж 56 тисяч гривень. Натомість на Дніпровсько-Тетерівське ДЛМГ витратило більше 200 тисяч грн. У стільки обійшлося для господарства передача дорожньо-будівельної техніки, повне утримання відряджених працівників,, автозапчастини, паливно-мастильні матеріали, щебінь і т.д. Провідний контролер-ревізор КРВ у Сколівському районі С.Тухлян встановив, що згадані послуги було надано стороннім особам безпідставно.

На перший погляд мова йде про невеликі кошти. Проте по нитці було зібрано з кожного лісгоспу львіської області та лісгоспів інших, передовсім чомусь “помаранчевих” областей. Отже лісничі України мали затримку в зарплатах, бо їх кровно зароблені кошти спочатку йшли на скажімо так… “благодійність”. Благодійність на користь Віктора Януковича. Цинізм ситуації полягає ще й в тому, що навряд чи лісники Західної України, які будують полігон для кривавих розваг Януковича своїм хлібом голосували за нього на Президентських виборах, чи за його президентську партію на парламентських. І це знущання в лісництвах відбувається під іконостасами з маленькими і великими портретами…Януковича.

Замість зарплат портрети Януковича

Журналіст Дмитро Гнап в розслідуванні на “Українській правді” писав про масову закупівлю лісництвами України портретів Януковича. Слід цієї історії знаходимо і в документах перевірки КРУ львівських лісгоспів. Цитую акт перевірки “Старосамбірського ЛМГ”: “від 11.07.2011 ТОВ “О.П.С.” державному підприємству “Старосамбірське ЛМГ” відпущено товар-фото Президента розміром 24*18 в кількості 24 шт. по ціні 150 грн… з ПДВ та фото Президента розміром 50на 37 в кількості 20 штук по ціні 350 грн.

Причому перевірка КРУ згідно дослідження Київського науково дослідного інституту судових експертиз встановила, що ціна фото Президента перевищувала ринкові більше ніж вдвічі.

Отже українські лісники змушені не лише щедро фінансувати закупівлю іконостасів особі, якій вони жертвують свій “хліб”, а також забезпечувати прибуток корумпованому-керівництву.

А ще автор володіє інформацією, що українські лісгоспи продовжують спорудження так званих протипожежних та лісогосподарських доріг, а насправді розстрільних рубежів за подібними схемами і нині.

Хоча, ще минулого року були зроблені необхідні кроки, для того, щоб закріпити за Сім’єю лісовий масив, що розкинувся за Сухолуччям між річкою Тетерів і Київським морем. Літом 2012-того “Форбс” надрукував документ згідно якого 30 тисяч га “дніпровсько-тетерівських” лісів було віддано в оренду на 49 років “Товариству мисливців і рибалок “Кедр”, яке вважається близьким до Януковича. При чому вважається небезпідставно. Про що свідчить зокрема наступна інформація: до 2012 року офіційна адреса реєстрації цієї структури знаходилась на території села Нові Петрівці та співпадала з адресою відомого маєтку Віктора Януковича “Міжгір’я”. Опісля “Кедр” змінив реєстрацію. Тепер приватна фірма розташувалася в селі Сухолуччя в офісі, що належить державному Дніпровсько-Тетерівському лісомисливському господарству.

Взагалі, менеджери “таємничого” власника мисливських угідь під Сухолуччям вдало маніпулюють з приватним/ державним статусом цих лісів.

Якщо треба будувати дороги за державний кошт, тоді ці ліси розуміються, як державні і будівництво відбувається для Державного дніпровсько-тетерівського лісомисливського господарства. А жорсткі міри по не допуску людей ліс, що не має статус заповідного пояснюється тим, що мисливські угіддя приватні.

Знов таки збитки від господарської діяльності йдуть державі, прибутки “Кедру”.

До речі, керівником “Кедру” до 2009 року був Іван Тохтамиш, той самий керівник Управління мисливського господарства Держагенства лісових ресурсів, якого ми згадували вище, як організатора схем розбудови мисливських угідь Януковича за кошти всієї лісової галузі країни.

Однак у всій цій історії найбільше оборюють навіть не брудні корупційні схемки від Держлісу. Страшно, що Президент Віктор Янукович, який монопольно контролює всі силові структури країни (через так званих “сімейних” очільників) плекає в собі жагу до вбивства живих істот. Адже те, що відбувається в мисливських угіддях під Сухолуччям важко назвати полюванням. Під час так званого полювання там відбувається масовий забій тварин, облаштований з диким розмахом і розкішшю. То – царська бійня!

І якщо Президент країни розважається на бійні, це, як мінімум, повинно насторожувати громадян.

Дякую Тарасу Зозулинському та Ігорю Луценку за допомогу у підготовці статті

Тетяна Чорновол